О дружбе...

Лет в семь-восемь назад (кажется - чудовищно давно, насамом деле - мизерно недавно) у меня была лучшая подружка. Моего же возраста - девочка, как девочка: чуть полненькая, с круглым лицом, русыми волосами и серыми глазами. Мы с ней почти никогда не сорились, ходили всюду парой и поклялись в вечной дружбе на желудях (мило,правда?). Потом мы жутко поссорились из-за какой-то глупости, долго страдали, а в конце-концов чуть-чуть подросли и забыли об этом. Сейчас девочка с серыми глазами слушает рэп, милирует волосы розовым и на большой перемене бегает курить за школу...
Я случайно об этом вспомнила, и у меня непроизвольно возник вопрос: Почему мы тогда сдружились? Ответ нашёлся после долгих-долгих раздумий - нам нужно было пройти пять кварталов вместе по-дороге домой.

@темы: бывает

---

Цього року на пенсію пішла Єлена Григоріївна Хаврюта...

@темы: бывает

---

Літо скінчилося. Сьогодні. Не першого вересня, а саме сьогодні о п'ятій. Коли ледь доповзла до дому після сьомого уроку і скинула з плечей сумку... Літо скінчилося.

@настроение: апатійно-дивне

---

Я вернулась из Тернополя. Ура, ура, ура. Получила море удовольствия. Прекрастное место, замечательный язык, потрясающие люди.
Всех-всех люблю. По всем- по всем соскучилась!

@настроение: восхищённо-воодушевлённое

---

Вот интересно: как адекватно отреагировать на человека, который говорит тебе, что в 14 лет девушке работать - неприлично? Что в это время нужно думать про мальчиков и косметику, читать Cosmopolitan и смотреть теливизор? И что давно уже надо вырасти из гномов и эльфиков.

Такое чувство, что облили помоями...

@темы: бывает

---

Лето

А лето у меня замечатальное. Как раз такое о каком я и мечтала. Я неделю назад приехала из славного села Ивановка, где две недели провела в обществе трёх американских граждан: истеричной шестидесятилетней дамы; наивной, доверчивой девушки с небесно-голубыми глазами и мечтой о принце на белом скакуне; 17-ти летнего гормонально-озабоченого парня-гитариста.
Очень мило на сомом деле провела время. Вела воскресную школу, учила иностранных граждан таскать воду из колодца (водопровод в Ивановке отсутствует), научила молодого человека, что в Украине говорить "нет" девушке - жутко неприлично, познакомилась с интересными людьми, прыгнула в озеро с мостика в одежде.
Соскучилась...

@настроение: активно-пружинистое

@темы: глоток воздуха

---

А я исчезла, испарилась, рассеялась. Но я вернулась, потому-что никогда не смогла бы уйти навсегда.

@настроение: особое

@темы: бывает

---

Боже, как я устала...

---

Любая мечта - суть то, что мы не осмелелись превратить в желание.

@темы: подумалось

---

@темы: бывает

---

В этом мире глупцов, подлецов, торгашей
Уши, мудрый, заткни, рот надежно зашей,
Веки плотно зажмурь - хоть немного подумай
О сохранности глаз, языка и ушей!

Омар Хайям

@темы: бывает

---

"Усі дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про те пам"ятае. "

"Будь ласка... намалюй мені баранця."

"А кли йти просто вперед, далеко не зайдеш."

"Хто хоче мати баранця, той, безперечно існує."

"Я хочу про нього розповісти, щоб не забути"

"Я, на жаль, не вмію не вмію побачити баранця крізь дошки скриньки"

"А він не людина, він гриб."

(to be continued)

@темы: цитатник

---

Жизнь, ну кто тебе сказал, что ты прекрасна?
Кто сморзил эту несусветную глупость?
Устала, болит голова, ноют ноги, читаю какую-то бредятину по неорганической химии и наивно пытаюсь хоть что-то понять.
Неумолимо приближаются годовые контрольные, за которыми призрачно маячут каникулы.(предрассветный час самый тёмный? )
Годовые оценки представляют собой эдакую лестницу. Гуманитарные - 10-12 балов. Биология, матеметика,география - 9-7, физика, химия 6-4, физкультура - 2.
В общем полный .

Не обращайте внимания. Через два дня я пять буду вменяема. Отоспаться бы...

@настроение: ????????

@темы: ослик Иа

---

@темы: праздник

---

А всё-таки это класно - пол урока петь песни военных лет. Вторую половину разбирать Маленького принца буквально по-строчке, по предложению; искать смысл написанного; убеждать "взрослых", что книга далеко не для дошкольного возраста; изо всех сил пытаться вспомнить некие стиши, вспомнить только первые и последние строчки; и в конце концов быть спрошенной, почему я настойчиво называю лиса - лиской.
Это один из тех редких моментов, когда я действительно люблю своих однокласников.

@темы: чему учат в школе

---

Нам лишилися вірші. І прагнення кави і чуда. (с) Дарина Березіна

@настроение: устала

@темы: бывает

---

Хотите попугаться? Тогда ловите...
„Ми з тобою однієї крові, ти і я”
(Твір за оповіданням Джека Лондона)

Ми у відповіді за тих, кого приручили.
Антуан де Сент-Екзюпері

И глухо, как от подачки,
Когда бросят ей камень в смех,
Покатились глаза собачьи
золотыми звёздами в снег.
Сергей Есенин

У дитячій свідомості все побудовано дивним, незрозумілим для дорослих, чином. Маленькі діти не рідко запам”ятовують різні „дрібниці” і не звертають уваги на „головне”. Для мене теплим спогадом усьго мого дитинства залишиться моя кішка Мишка, яку я любила до неймовірного. Якось я випадково прищемила їй хвіст дверима і проплакала цілий день, бо боялася, що Мишка більше не буде мене любити. Вона померла два роки тому.
Я ж веду до того, що людина і тварина Брати. Ми повинні любити один одного, тільки тоді можливий добробут і злагода. Ми сильніші і розумніші(принаймні ми так вважаємо), тому повинні захищати і піклуватися про них. Я вважаю, що найкраще ця ідея висловлена у оповіданні Джека Лондона „Біле ікло”.
Автор народився в Сан-Франциско. Його дитинство було відмічено голодом і роботою на різних фабриках. Юність була схожа на книжку про пригоди. Молодий Джек встиг побувати на Чукотці, Клондайку, Алясці. Усе своє життя він провів у мандрах. Лондон був надзвичайною людиною. Його серце було сповнене справжнього, глибокого гуманізму, який так рідко зустрічається у нашому жорстокому, урбаністичному світі. Мабуть саме тому в 1916 році, виснажений уремією і самотній, Джек Лондон закінчив життя самогубством.
Творчість Джека Лондона сповнена яскравих незабутніх моментів. Він є першовідкривачем героїв і конфліктів XX століття. Серед моїх найулюбленіших творів – „Мартін Іден”, „Серця трьох”, „Мексиканець”, „Зов предків”, „Морський вовк”. Але все ж перше місце, без сумнівів, посідає оповідання „Біле Ікло”.
Отже, чим саме мене так вразив цей твір. По-перше, він сповнений неповторної правди про людей, природу і світ взагалі, і не просто правди, а правди ліричної. По-друге, цей твір відображає глибоку любов автора до тварин, яка зуміла торкнутися найтонших струн моєї душі, хоча я ніколи не була гуманісткою.
На мою думку роман можна розділити на дві частини: до знайомства з Уідоном Скоттом і після.
У першій частині життя усіма можливими способами доводить Білому Іклу, що людина – це боляче. Люди-боги принижують собаку, сміються над ним, знущаються. Кожен раз, коли пес вже готовий повірити людям його порив жорстоко пригнічують. Коли ще маленьке і наївне вовченя обпекло свій писочок об вогонь, ніхто не допоміг йому. „Серый бобр смеялся, хлопая себя по бёдрам, и расказывал всем о случившемся, и все тоже громко смеялись. А Бедый Клык, усевшись на задние лапы, визжал и визжал и казался таким маленьким и жалким среди окружающих его людей.” Щеня шукало допомоги у матері, бо то була його єдина рідна у всьому світі істота, але навіть матір забрали у бідного вовченяти. Сірий Бобр сплатив борг за допомогою Кічі. Біле Ікло зробив те, що мав. Він побіг за своєю матір”ю. За це його побили так, як ще ніколи у житті. Поступово Біле Ікло став відщепенцем. Його ненавидили люди, собаки. Але він вже знав закони. Він розумів, що йому можна, а що - ні. Правила життя у богів відбудовувалися у його свідомості рівним ланцюжком. Він пристосовувався, бо мав пристосуватися. „Белый Клык должен был стать таким, иначе он не уцелел бы в той враждебной среде, в которую привела его жизнь.” Повага і пасивна ворожнеча – це й є ті слова, які найкраще характеризують стосунки між індіанцем і Білим Іклом.
Коли у житті собаки з”явився Красень Сміт, неприязнь до цього дивного створіння з”явилася одразу, бо: „Добро и зло воспринимаются простым существом очень просто. Добро есть всё то, что прекращает боль, что несёт с собой свободу и удовлетворение. Поэтому добро приятно. Зло же ненависно, потому что оно приносит беспокойство, опасность, страдание.” Біле Ікло шостим чуттям знав, що Красень Сміт - поганий бог, що його треба ненавидіти. Шосте чуття його не обдурило. Саме тоді пес узнав, що таке зрада. Три рази бог віддав його Сміту. Три рази Біле Ікло повертався. Три рази він отримував побої в розплату за свою вірність.
Біле Ікло став власністю навіженого бога. Сміт знущався над собакою ще гірше ніж індіанці. У Сірого Бобра були закони. Хочеш жити в злагоді – підпорядковуйся їм. Життя у Красеня Сміта було схоже на нічний жах. Навіжений бог хотів зробити пса бійцівською собакою, дияволом у собачій шкурі, таким, як і сам Красень Сміт. Йому це вдалося. „Белый Клык стал врагом всего,что видел вокруг себя.” Собака ненавидів людей, тварин, інших собак, а найбільше – Красеня Сміта. А потім до пса приходить спасіння – Уідон Скот...
Це є переломним моментом у житті Білого Ікла. З цього починається друга частина роману в якій доводиться протилежна теза – Людина може дарувати радість і любов. Першою відмінністю було те, що нові боги не покарали пса за святотатство. Біле Ікло знав - він прокусив руку білошкірого бога. За це його чекало суворе покарання. Протягом знайомства Скотт ламав усі уявлення собаки про життя. Він приніс у життя Білого Ікла любов. Любов вимагала нових, особливих правил. „Любовь, возникшая из склонности, всё крепла и крепла. Белый Клык сам начал чувствовать это, хотя и безсознательно. Любовь давала о себе знать ощущением пустоты, которая настойчиво, жадно требовала заполнения. Любовь принесла с собой боль и тревогу, которые утихали только от прикосновения руки нового бога. В эти минуты боль становилась радостью - необузданой радостью, пронизывающей всё существо Белого Клыка. Но стоило только богу уйти, как боль и тревога возвращались и Белого Клыка снова охватывало ощущение пустоты, ощущение голода, властно требующего заполнения.” Саме любов є тими стосунками, які автор вважав потрібними між людьми і тваринами.
А Біле Ікло у Уідона Скотта отримав те життя на яке заслуговував. „Щенки продолжали свою возню, а Белый Клык лежал на солнышке погружаясь в дремоту.”

@темы: Чему учат в школе

---

"Добро и зло воспринимаются простым существом очень просто. Добро есть всё то, что прекращает боль, что несёт с собой свободу и удовлетворение. Поэтому добро приятно. Зло же ненависно, потому что оно приносит беспокойство, опасность, страдание.”

Джек Лондон "Белый Клык"

@темы: цитатник

---

А мы учим Сент-Экзюпери...

@настроение: мечтательно-радостное

@темы: глоток воздуха

---

Советские мульты всегда были мной любимы до невозможности... В них есть что-то доброе, нежное, нелепое и наивное.
(Наверное странная фраза для девочки, родившейся уже после распада Союза)
Некоторые из них смешные и яркие. Некоторые красивые, некоторые не очень.
Единственное, что мне не никогда особенно не нравилось - это нравоучительные расказы на тему: надо чистить зубы, или старанье и труд всё перетрут.
А больше всего мне не понравился мульт, где дети загадали желание, что б все люи делали то, что хотели. в результате дворник перестал заметать, милиционеры не ловили нарушителей, строители не возводили дома и т.д. и т.п. Дети перезагадали желание и всё стало на свои места.
Что мне не понравилось - мне показалось диким, что мать этих детей сразу после желания, взяла и кинула своих детей, умотала в парихмахерскую. Я понимаю, что матери тоже хочется в парихмахерскую, но... Разве мать заботится о своих детях не потому что должна?
Такое же впечатление на меня произвела одинокая коляска в парке...

Я, наверно, слишком многого требую от детских мультов.

@темы: бывает