ARS LONGA, VITA BREVIS
Я блукаю в пітьмі,
як наївне сліпе кошенятко.
Я тиняюсь дворами
у пошуках ніжності й крову.
Я так хочу додому:
побути в обіймах любові.
Я так хочу до тебе...
та марні усі ці стенання.
Я стою на морозі
і вітер - стрімкий і холодний,
мій сьогодняшній ворог,
супутник, наставник і брат.
Я могла б бути ним,
щоб летіти крізь простір і час.
В напівмареві снів
ледь торкнутися твого волосся.
Ти прекрасна, як мрія
і майже така ж недосяжна.
А я ніби дитина
шукаю у натовпі погляд.
І ти кажеш, що любиш -
я вірю і квітну від щастя.
І читаю вірші,
бо не хочу забути твій голос.
Я усе пам'ятаю:
твій посміх, твій порух, твій поступ.
І розмови, й книжки,
і легенди про учнів і мудрість.
Ти для мене - як спогад,
про те, що і я не самотня.
Ти для мене - надія,
що є до чого повертатись.
Автор: Я
як наївне сліпе кошенятко.
Я тиняюсь дворами
у пошуках ніжності й крову.
Я так хочу додому:
побути в обіймах любові.
Я так хочу до тебе...
та марні усі ці стенання.
Я стою на морозі
і вітер - стрімкий і холодний,
мій сьогодняшній ворог,
супутник, наставник і брат.
Я могла б бути ним,
щоб летіти крізь простір і час.
В напівмареві снів
ледь торкнутися твого волосся.
Ти прекрасна, як мрія
і майже така ж недосяжна.
А я ніби дитина
шукаю у натовпі погляд.
І ти кажеш, що любиш -
я вірю і квітну від щастя.
І читаю вірші,
бо не хочу забути твій голос.
Я усе пам'ятаю:
твій посміх, твій порух, твій поступ.
І розмови, й книжки,
і легенди про учнів і мудрість.
Ти для мене - як спогад,
про те, що і я не самотня.
Ти для мене - надія,
що є до чого повертатись.
Автор: Я

Ух ты!
Хороший назгуленыш, хороший....
Ты не тоскуй там, маленький.
Это опыт... и нужный опыт.
Я знаю, что сейчас тебе еще напишут много всяких умных слов... но я рада, что успела первой.
Я тебя лю.
Вот.
Бедный ребенок